Прикметники

Прикметники (īpašības vārdi) позначають якість іменника. У латиській мові вони узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку.

Кожен прикметник має два паралельні набори форм: неозначений (nenoteiktā) та означений (noteiktā). Прикметники також утворюють ступені порівняння.

УзгодженняПрикметник набуває роду, числа та відмінка іменника, який він описує. Прикметник зазвичай стоїть перед іменником.НеозначеніНеозначена форма (nenoteiktā galotne) вживається, коли якість згадується вперше або в загальному значенні — подібно до англійського неозначеного артикля ‘a’.ОзначальніОзначена форма (noteiktā galotne) вказує на конкретний, уже відомий предмет — подібно до англійського означеного артикля ‘the’.ВідмінаНеозначені прикметники відмінюються як іменники I відміни (чоловічий рід) та IV відміни (жіночий рід). Прикметник завжди використовує саме ці два зразки — незалежно від того, до якої відміни належить його іменник, — тож один набір закінчень підходить до будь-якого іменника. У прикладі нижче використовується labs / laba (хороший).ПорівнянняПрикметники мають три ступені: звичайний (pamata pakāpe), вищий (pārākā pakāpe) і найвищий (vispārākā pakāpe).